Цей семінар-практикум дасть змогу вчителю-логопеду правильно проконсультувати батьків в разі виникнення заїкання.
Як часто дитячим спеціалістам доводиться бути свідками подібних сцен.
Молоді батьки, помітивши затримку в темпі мовлення малюка, впадають в паніку, перетворюючи цю ситуацію в справжню трагедію.
Цією поведінкою вони передчасно і зумисно привертають увагу дитини до мовленнєвого порушення, що, в свою чергу, не тільки ускладнює заїкання, але і сприяє невротичному розвитку особистості. На жаль, іноді доводиться зустрічатись і з іншою крайністю, коли батьки зовсім байдуже ставляться до проявів заїкання у їхніх дітей.
Заїкання — це порушення координації всіх рухів, які приймають участь в процесі мовлення, не тільки дихальних, фонаторних і артикуляційних, але і мімічних, і жестикуляційних. При цьому в мускулатурі артикуляційного апарату виникають судоми, або клонічні (поривчасті), або тонічні (затримуючі), при всіх способах вимови: голосно, пошепки, при співі, навіть і в сні. Заїкання – одне із найбільш поширених розладів дитячого мовлення.
На планеті від заїкання страдає кожна п’ятдесята дитина. Найчастіше заїкання виникає у 3-5-ти річному віці, коли малюк починає засвоювати слова із складною поскладовою структурою, коли розширюється словниковий запас і коли вдосконалюється фразове мовлення. На фоні існуючого органічного враження центральної нервової системи, інфекційних захворювань, психічної травми (переляку), надто сильного емоційного збудження (стресу), іноді генетично обумовленої схильності порушується узгоджена взаємодія органів дихання, голосоутворення і скоординованих рухів органів артикуляційного апарату. Це явище пов’язано з порушенням злагодженої роботи півкуль головного мозку. Феномен заїкання полягає в тому , що крім мовленнєвих процесів, судоми, як правило, більш ніде не проявляються.
Заїкання проявляється по різному. На початковому етапі це явище може носити вигляд судомного «хапаючого повітря» вдиху або переривчастого видиху, коли перед кожним словом дитина робить паузу. В деяких випадках діти починають «тягнути» голосний на початку слова або з потугою «виштовхують» перший звук чи склад. Найчастіше зустрічається багаторазове повторення першого складу або слова (ма-ма-ма- шина …)
Внаслідок цього порушується темп мовлення, ритм і плавність. Запам’ятайте, що тільки на початковому етапі заїкання – це судомний розлад темпу, ритму і плавності мовлення. Якщо батьки вчасно не звернули увагу на прояви заїкання у дитини і не зробили нічого для його подолання, вважаючи, що воно пройде само по собі, то вже на час вступу дитини до школи дитина із заїканням буде досить сфокусована на своєму мовленні, в неї виникне страх перед мовленнєвим спілкуванням.
Що робити категорично заборонено?
- Перш за все, не впадати в паніку, ні в якому випадку не потрібно демонструвати свої переживання з приводу заїкання і навіть використовувати в своїй мові в присутності дитини це слово «заїкання».
- Не потрібно вимагати від дитини плавної вимови, осоромлювати її чи карати, озвучувати про те, що дитина «сказала погано» і не наполягати, щоб дитина повторила фразу чи слова «правильно» . Ніколи не вимагайте вдихнути найбільше повітря, а потім говорити. Вдих повинен бути рефлекторним, неусвідомлюваним. І, звісно, недопустимі всякі насмішки і передражнювання мовлення такої дитини.
Що потрібно організувати в першу чергу:
- Бажано забрати дитину із дитячого садочку (ЗДО) на 1-2 місяці. На протязі цього періоду дитина повинна знаходитись не з бабусею чи з іншою ріднею, а тільки з мамою. В маминій любові, турботі, піклуванні в даний момент є найбільша потреба.
- Слід відмінити для дитини всі домашні заборони, обмеження, покарання в межах, звісно, розумного. Створіть таку домашню обстановку, щоб ніщо не провокувало виникнення в дитини нових судом у мовленні.
- Готуйте для дитини тільки улюблену їжу (по можливості). В цей процес можна залучати і дитину – готуйте разом смаколики, або дайте дитині самостійно, по можливості, чи під вашим контролем і підтримкою це зробити. Не заставляйте дитину їсти те, що вона не любить. Їжа повинна доставляти задоволення і викликати у дитини тільки позитивні емоції. Процес споживання смачної і улюбленої їжі теж розслабляє.
- Організуйте правильний режим дня; більше рухайтесь із дитиною, гуляйте в спокійних малолюдних місцях; залучайте дитину до посильної роботи по господарству, можна кататись на велосипеді в безпечних місцях під контролем мами, займатись плаванням тощо. Це сприятиме тому, що у дитини буде спокійний, здоровий, міцний сон на протязі дня і вночі.
- Необхідно обмежити власне мовлення дитини. Хоча це здійснити не так вже і легко. Для цього слід багато говорити самій мамі (мовлення мами повинно випереджувати появу можливих запитань у дитини). Мама коментує, пояснює всі дії та події, які проходять чи можуть виникнути найближчим часом. Це дитину пригальмовує, притупляє і обмежує мовленнєву мотивацію. У дитини не має запитань і, як наслідок, не має потреби для того, щоб вступити з вами в діалог. У дитини деякий час повинно бути «прогнозоване» життя.
- Обмежуємо всі зовнішні контакти (не ходимо в гості самі і нікого до себе додому не запрошуємо). Дитина потребує теплої, спокійної, сімейної обстановки.
- Геть всі нові враження, навіть якщо вам кортить сходити з дитиною в цирк чи в парк розваг на каруселі і т.п. Краще від таких розваг на деякий час утриматись. Дуже сильні, бурхливі, хай навіть позитивні емоції в цьому випадку зовсім не бажані. Все повинно відбуватись рівно, послідовно, спокійно, без будь-яких позитивних чи негативних сплесків.
- Перегляд телепередач, чи ігри в гаджетах повинні бути дозованими в часі. Мультики і телепередачі повинні бути тільки із гарним фіналом. Не допускайте перегляд відеоматеріалу чи ігор із сценами насилля, загибеллю персонажів і таке інше.
- Але нарешті і саме головне! Вам потрібно перевести дитину на уповільнене мовлення. Задля цього спочатку вся сім`я починає говорити на порядок повільніше, короткими та зрозумілими фразами, використовуючи прості, знайомі дитині слова. Ваше мовлення повинне бути чітким, ясним, лаконічним. Діти наслідують мовлення оточуючих її дорослих і, через деякий час, Ви побачите, що дитина почала включатись в цей процес, наслідуючи Ваше повільне, спокійне, рівномірне і чітке мовлення.
Як правильно організувати домашні заняття з дитиною?
На протязі більшої частини дня пропонуйте дитині заняття, які не вимагають розгорнутого мовлення. Режим дня дитини необхідно побудувати так, щоб необхідність в мовленні майже не виникала. Це, звісно, не легко, але, якщо постаратись можливо.
- Можна грати в настільні ігри, витягуйте із своїх сховищ мозаїку, лото, доміно, пластилін, глину. В кожній сім`ї є конструктор, який-небудь будівельний матеріал, кубики. Будувати, ламати, відновлювати – чудова можливість для дитини навчитись володіти ситуацією і приймати рішення. Ця проста послідовність дій – побудував-зруйнував, дає дитині відчуття контролю і передбачуваності, допомагає справитись із різного роду страхами, проявити природну агресивність в безпечній ігровій ситуації. Починайте гру разом з дитиною, але беріть ініціативу в свої руки, надавайте дитині можливість проявити себе. Досить швидко дитина почне гратися залюбки самостійно одна, і вам залишиться тільки поповнювати колекцію ігор новими елементами, щоб урізноманітнювати цю гру.
- Малювати краще всього гуашшю на великих аркушах паперу. Це можна робити великими щіточками або просто пальцями. Таким чином дитина зможе найповніше відобразити свій емоційний стан, а вам буде нагода над цим замислитись. Тільки не почніть поправляти дитину і вчити малювати «правильно».
- Дуже корисно співати для дитини і разом з дитиною, згадати пісеньки із свого дитинства, танцювати чи просто рухатись під музику.
- Добре зміцнюють нервову систему ігри з піском і водою. Напевно, всі діти люблять ігри з водою, вони годинами можуть пускати човники, переливати воду або просто спостерігати, як вона тече. Пісок також надзвичайно приємний і привабливий для дітей матеріал. Його можна змішувати з водою і створювати власний світ з горами, замками, болотами, а потім довго заселяти його, брати у свій світ всіх, кого захочеться.
- Ви можете робити звичайні рутинні домашні справи разом із дитиною. Дівчатка часто із задоволенням перебирають крупу, розкладають ґудзики, хлопчики охоче возяться з робочими інструментами.
- Граючись на самоті, дитина озвучує свої дії, проте, як правило, не заїкається. Багато дітей говорять без запинок, плавно з іграшками, тваринами, маленькими дітками Не забороняйте таке мовлення.
Не бійтесь експериментувати, в розумних рамках звісно,і у Вас все вийде.
Успіхів Вам!
Матеріали статті підготував: вчитель-логопед
Дубницький Микола Іванович
При розробці семінару частково були використані матеріали сайтів http://logopedplus.org/