ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ У НАВЧАННІ ОСІБ З ООП.
Питання використання наочності у навчанні часто сприймається спрощено, тому слід пам’ятати, що функція наочного матеріалу може бути різною, як-то:
1) збагачення чуттєвого досвіду;
2) вплив на емоційну сферу;
3) розкриття сутності явищ;
4) формування навичок.
В останніх двох випадках наочний матеріал слугує основою внутрішніх дій дитини. Важливо розуміти, що не він є об’єктом вивчення, а лише представляє його. Наприклад, на уроці математики палички для лічби не є об’єктом вивчення, а допомагають учням засвоїти рахунок. Розуміння цього моменту забезпечує успішну реалізацію принципу усвідомленості навчання для здобувачів освіти з ООП.
Щодо характеру зображення, як і матеріальних об’єктів для досвіду, то на малюнку або в експерименті слід робити акцент на дійсно найбільш важливих деталях. Особи з ООП часто звертають увагу на ті предмети чи частини об’єктів на малюнку, які виділяються за кольором, величиною, рельєфністю. Тож другорядні, але надто яскраві деталі відволікатимуть учнів від суттєвих, а конкретні – від більш абстрактних. Наприклад, під час вивчення правопису слова у разі його супроводу надто яскравим зображенням предмета, що означає це слово, малюнок може відволікати учнів з освітніми труднощами від орфографії слова. Тож акцент має бути на тому, на що саме повинна бути спрямована увага учня і що дійсно потрібно запам’ятати здобувачу освіти. Крім того, слід враховувати, що лише використання унаочнення, презентація зображення без озвучування навчальної задачі саме по собі не надто покращить сприймання і засвоєння інформації у багатьох здобувачів освіти з ООП, оскільки вони часто не вміють самостійно організовувати процес систематичного спостереження, а тому педагогу потрібно його організовувати, ставлячи перед учнями відповідну навчальну задачу. За для кращого засвоєння матеріалу, рекомендовано наступне:
– використовувати не менше 30% основного унаочнення для особи з ООП, або додаткового унаочнення від всього змістовного наповнення уроку для тих здобувачів освіти з ООП, котрі потребуватимуть І-ІІ рівнів підтримки, зумовлених наявними категоріями інтелектуальних, навчальних, функціональних мовленнєвих або соціоадаптаційних освітніх труднощів поодинокого та легкого ступенів прояву. Зокрема, рекомендована ілюстративність підручників і посібників для дітей з особливими освітніми потребами – не менш як 30%;
– використовувати не менше 45% основного унаочнення / додаткового унаочнення від всього змістовного наповнення уроку для тих здобувачів освіти з ООП, котрі потребують ІІІ рівня підтримки, зумовлених наявними категоріями інтелектуальних, навчальних, функціональних мовленнєвих, функціональних сенсорних або соціоадаптаційних труднощів помірного ступенів прояву;
– використовувати не менше 60% основного унаочнення / додаткового унаочнення від всього змістовного наповнення уроку для тих здобувачів освіти з ООП, котрі потребують IV-V рівнів підтримки, зумовлених наявними категоріями інтелектуальних, навчальних, функціональних мовленнєвих, функціональних сенсорних, соціоадаптаційних освітніх труднощів тяжкого і найтяжчого ступенів прояву.
За наявності у класі декількох дітей з освітніми труднощами різного ступеня прояву слід орієнтуватися на потреби здобувача освіти, який потребує найбільшого рівня підтримки.
Тому, використання наочності у навчанні учнів з ООП не повинно зводитися лише до формальної демонстрації зображень. Її роль – збагачення чуттєвого досвіду, вплив на емоційну сферу, розкриття сутності явищ і формування навичок. Наочні матеріали не є об’єктом вивчення, а лише допомагають засвоювати інформацію. Важливо уникати надто яскравих деталей, що можуть відволікати від головного. Також необхідно організовувати процес спостереження, ставлячи перед учнями конкретні навчальні завдання.