Як формується мова?

Як відомо, вчасне і повноцінне оволодіння мовою є важливою умовою розвитку особистості дитини. Процес формування мови охоплює декілька вікових етапів.

Особливо продуктивним і важливим в цьому розумінні є період раннього і молодшого дошкільного віку від 0,8-1 року до 3-4 років.

На протязі цього короткого відрізку часу дитина оволодіває основними закономірностями мови. До 3-4 років її словник складається приблизно із 800-1000 слів, при цьому дитина практично не використовує звуконаслідувань і більш легких варіантів слів.  Вона вміє будувати основні типи речень із дотриманням норм їх граматичного оформлення. Чотирьохрічна дитина може переказувати зміст простої казки, розповісти про свої дії, проаналізувати побутову ситуацію.

Цей період найбільш детально, по всіх етапах, описаний фахівцями в галузі розвитку дитячого мовлення. В таблиці, яка подана нижче, відображено інформацію про послідовність появи тих чи інших явищ в дитячому мовленні і визначено вікові нормативи їх появи. Цей час їх появи не є жорстко нормованим, терміни і, в деякій мірі, послідовність розвитку форм мовлення можуть варіюватись в залежності від індивідуальних особливостей і статі дитини. В таблиці в графі 3 наводяться середньостатистичні дані про терміни, на протязі яких можуть з’явитися ті чи інші форми спілкування мовні одиниці у відповідності з нормами розвитку. Ці терміни можуть бути дещо розтягнутими, що пояснюється індивідуальними особливостями розвитку дитини. Але все ж таки, якщо у визначений період вказані форми не з’являються, або ми спостерігаємо їх поодинокі прояви, це повинно насторожити вас.    

Динаміка формування мовлення в онтогенезі

№	Форма мовлення	Приблизний вік появи
1	Інтонує крики (Ви можете розрізняти крики задоволення і незадоволення).	1-2 місяці
2	Аґукання, гуління (Дитина повторює за вами чи самостійно вимовляє окремі склади, немовби грається з ними).	1,5-3 місяці
3	Лепет (Дитина повторює за вами чи сама промовляє щось схоже на слова, які складаються із однакових складів).	4-5 місяців
4	Лепетні слова (Дитина використовує в мовленні «няньчине говоріння»): слова складаються із двох чи трьох відкритих складів (ляля, тата, кука і т.п.), багато звуконаслідувань (бі-бі, гав-гав, ку-ку та інше)	8 міс. — 1 рік 2 міс.
5	Двохслівні речення (Дитина, спілкуючись з вами, об’єднує два слова, наприклад: дай пи (дай пити), мами ма (мами нема дома) і т.п.	1 рік 6 міс. — 2 роки 2 міс.
6	Активний ріст словника (Дитина запитує, як це називається)	1 рік 9 міс. — 2 роки 6 міс.
7	Поява граматичних форм слова (Дитина змінює слова в своєму мовленні в числі, роді, відмінках та ін.)	2 роки 4 міс. — 3 роки 6 міс.
8	Словотворення (Дитина «придумує» свої слова, але при цьому використовує закони рідної мови)	2 роки 6 міс. — 3 роки 5 міс.
9	Дитина активно спілкується з добре знайомими їй дорослими	1 міс. — 1,5 міс.
10	Дитина обговорює свої дії, коли вона одна грається з іграшками чи зайнята ще якимись справами.	2 роки 6 міс. — 3 роки 6 міс.

Відомо, що мовний розвиток хлопчиків і дівчаток відзначається деякою своєрідністю. Для дівчаток характерним є більш ранній початок мовлення. У них швидко зростає словник іменників. У дівчаток порівняно пізно з’являється фразове мовлення, проте вони стараються говорити правильно, «як дорослі». Мовлення хлопчиків характеризується більш пізнім початком. У них, перш за все, формується словник назв дій, відносно рано формується граматична сторона, але говорять хлопчики при цьому часто «на своїй мові». Одна і та ж ситуація обмовляється хлопчиками і дівчатками по різному. Наприклад, дитина хоче м’ячик. Скоріше за все, хлопчик буде голосно кричати: «Дай!», а дівчинка буде тихо канючити: «М’ячик!». Для батьків різниця невелика, а для спеціаліста це має значення. 

Не поспішайте хвилюватись!

Може бути, що ваша дитина всього на всього виключення із правила, яке підтверджує це правило.  

Ознаки сприятливого (типового) розвитку мовлення у дитини

• Фізичний розвиток дитини відповідає віку.
• У дитини немає ніяких неврологічних захворювань.
• Дитина активно спілкується із знайомими і рідними людьми, проте може соромитись розмовляти із незнайомими.
• Дитина охоче повторює за вами все, що чує.
• Дитина активно вирішує свої проблеми з допомогою мови.
• Дитя вслуховується в своє мовлення і старається виправити свої помилки самостійно.

Ознаки неблагополучного (несприятливого) розвитку мовлення у дитини

• Дитина розвивається із затримкою. 
• Дитина перенесла тяжкі захворювання.
• У дитини є неврологічні захворювання.
• Дитина неохоче повторює за вами слова і речення, які вона чує.
• Коли дитина чує прохання «Повтори» або «Скажи ще раз», вона мовчить, стиснувши зуби, або йде геть, немовби вас і не чула. Тобто ігнорує ваші прохання.
• Дитина надає перевагу самостійному вирішенню своїх проблем, не звертаючись до вас за допомогою («самостійна» дитина).
• Дитина однаково активно спілкується як із рідними чи знайомими людьми, так і з незнайомими людьми.
• Дитині байдуже, розуміє її хто не будь чи не розуміє. Вона говорить на своїй, зрозумілій тільки для неї мові. На зауваження «Ми не зрозуміли тебе. Скажи ще раз, краще…» не реагує.
• Мовлення дитини значно відстає від типового рівня мовленнєвого розвитку її однолітків.

Якщо ви помітили хоча б одну ознаку несприятливого розвитку мовлення дитини, то це означає, що вашій дитині потрібна допомога спеціаліста.

Чому у дитини мовлення формується із затримкою?

 Немовля, появившись на світ, не володіє вродженим знанням законів мови, на якому воно буде говорити. У неї є здатність в певний період свого розвитку засвоїти норми і правила мови, на якій розмовляють оточуючі дитя люди. Це так звана мовна здатність, яка реалізується в процесі спілкування з дорослими через імітацію дитиною почутої нею мови. При цьому дуже важливого значення набуває мовно-мовленнєво-мисленнєва діяльність дитини, яка забезпечує формування неусвідомлених мовних узагальнень. В результаті дитина засвоює основні одиниці мови і закони їх функціювання. Мова дитини проявляється у вигляді не простих повторень зразків, які вона чує, а як творчість, в якій мова народжується, як засіб спілкування, засіб пізнання і засіб регуляції своєї діяльності і діяльності оточуючих її людей.

Якщо, в результаті впливу певних причин, імітаційна чи мовно-мовленнєво-мисленнєва діяльність не формується вчасно, то в подальшому у дитини помічається недорозвиток мовлення того чи іншого ступеню тяжкості.

В сучасній логопедії виділяють дві групи факторів, які обумовлюють затримку в темпах формування мовлення:

• Недосконалість соціальних умов виховання і педагогічні помилки;
• Недостатність сенсомоторної чи неврологічної бази мовлення дитини.

До першої групи можна віднести неправильні методи виховання в сім`ї чи дитячому закладі, які полягають в недостатній увазі до дитини зі сторони дорослих або, навпаки, в гіперопіці. І втому, і іншому випадку у дитини не формується мотивація до мовленнєвого спілкування.

В першому випадку ні до кого звертатися, а в другому – не має за чим, все і так буде зроблено вчасно. З погляду клінічної класифікації подібні порушення розглядаються як затримка темпу мовленнєвого розвитку функціонального характеру. Досить часто прояви  недорозвитку ускладнюються особистісними особливостями дитини, схильної до впертості, свавільності, істеричних реакцій. Затримка темпу мовленнєвого розвитку, обумовлена зниженням мотивації до спілкування, при своєчасно розпочатій роботі і при зміні умов виховання показує тенденцію до швидкої і повної корекції.

Якщо ж у дитини проявляється не сформованість чи недостатність сенсомоторної сфери (фонематичного сприймання, моторики артикуляційного апарату, зорового гнозису) або неврологічні захворювання, то такий недорозвиток вимагає не тільки зміни умов виховання, але й допомоги фахівця у вигляді консультацій, а то, навіть, і регулярних корекційно-розвиткових занять. Корекція цієї форми мовленнєвої патології вимагає більш тривалого періоду колекційного впливу, вимагає більших зусиль та уваги.

Якщо у дитини помічаються проблеми з розвитком мовлення (вказано у розділі «ознаки несприятливого розвитку»), а батьки постійно просять її: «Скажи», «Повтори», то картина мовленнєвого недорозвитку, як правило, ускладнюється появою у дитини стійкого мовленнєвого негативізму. Мовленнєвий негативізм, відмова від мовлення може виражатись активно і пасивно, але в будь-якому  випадку дитина відмовляється говорити не тільки на вимогу батьків, але і в інших, більш лояльних ситуаціях. Батьки часто описують такий стан справ, коли дитина одного разу вимовляє певне слово, немовби пробує його на смак, і більше не повторює це слово на протязі декількох місяців. На цьому ґрунті виникають сварки, справи майже наближаються до бійки. Батьки спочатку просять повторити за ними потрібне слово, потім всіляко вмовляють, через деякий час вимагають, в кінці кінців, дитину карають – ставлять в куток. Але все це приводить тільки до одного: з часом всі завдання, які вимагають від дитини словесних реакцій, активно нею ігноруються або відкидаються.  

Дитина мовчить або відвертається у відповідь на будь-яке запитання, наприклад: «Як тебе звати?», «Скільки тобі років?», «Яка іграшка у твоїх руках?», та інше. Дитина може давати відповідь, у кращому разі, «на своїй» незрозумілій мові, або видає якісь не мовленнєві звуки і показує жестом чи пальцем, якщо просить що-небудь, або старається сама задовольнити свої потреби.

Така «самостійність» дитини, коли вона сама, без сторонньої допомоги, дістає потрібну річ із шафи, включає телевізор і таке інше радує батьків, хоча свідчить більше про не сформованість навичок мовленнєвої комунікації і про наявність стійкого мовленнєвого негативізму.

Якщо ви дійсно хочете допомогти своїй дитині, то поки що забудьте слова «скажи» і «повтори», хоча б на перший час, доки в дитини не відбудеться «запуск мовлення»!

Заняття слід розпочинати якомога раніше. Наголошуємо на тому, що тут і далі ми будемо розповідати про роботу із дітьми, в яких збережені рухові функції і є нормальний акустичний слух, хоча присутня і виражена затримка темпу мовленнєвого розвитку.

Якщо дитина має збережений фізичний слух, проте до 3-х років оволоділа тільки десятком лепетних слів, то в цьому випадку процес оволодіння мовою не просто затримується в часі, але набуває спотвореного, патологічного характеру.

На превеликий жаль, у відповідності із хибною традицією, яка у нашій країні склалася, багато батьків, педагогів, медиків не використовують можливостей для організації ранньої допомоги дітям із складними мовленнєвими проблемами і очікують на «чудесне зцілення», коли дитина після 3-ох років самостійно стане добре говорити. Дуже рідко такі примарні сподівання справджуються. Втрачений час і можливості в якійсь мірі можна надолужити пізніше, але зробити це буде набагато складніше.

Як правило, відсутність мовлення чи його недорозвиток відчуваються в шкільному віці, коли недоліки мовленнєвого розвитку не можуть бути подолані без спеціальної логопедичної допомоги. Відсутність допомоги в ранньому дошкільному віці призводить до появи цілого «букету» наслідків недорозвитку мовлення. В цей «букет» входять і порушення процесу комунікації і обумовлені ним труднощі адаптації в дитячому колективі, мовленнєвий негативізм, своєрідність емоційно-вольової сфери, інфантилізм, вторинна затримка пізнавальної діяльності, труднощі в оволодінні всією шкільною програмою, особливо програмою з рідної мови.

Вплив мовленнєвих порушень на процес формування особистості можна значно послабити чи, навіть, звести до нуля, якщо вчасно розпочати ранню корекцію цих порушень. Це обумовлює необхідність проведення спеціальної роботи по заповненню прогалин в мовленнєвому розвитку дітей. Ефективна корекційна допомога надається в сензитивний для мовлення період (у віці від 2.5 до 5 років). Як відомо, саме в цей період відбувається найактивніше становлення мовленнєвої функції. Ми не стільки виправляємо мовлення, скільки формуємо його, направляючи в потрібне русло, стимулюючи позитивні прояви і загальмовуючи негативні. В результаті такої корекційної діяльності з’являється можливість добитись повної компенсації мовленнєвого недорозвитку ще до початку навчання дитини в школі. 

Слід зазначити, що ще більш ефективно можна керувати процесом оволодіння мовленням в ранні строки, починаючи із одного року, коли у дитини повинні з’явитись перші лепетні слова. В такому випадку виникає можливість «співпасти» з природніми строками формування початків мовлення і уникнути вторинних нашарувань.

Чим раніше ви звернете увагу на рівень розвитку мовлення вашої дитини, чим раніше ви організуєте надання їй відповідної професійної, якісної допомоги, тим ефективнішим буде процес подолання порушень і оволодіння правильним мовленням.

Новостворені ІРЦ налаштовані на співпрацю із педагогічними працівниками закладів освіти та із батьками дітей, щодо яких є підозра на виникнення порушень мовлення. Заради забезпечення права дітей віком від 2-х до 18-ти років на освіту і в відповідності із чинним законодавством, працівники інклюзивно-ресурсних центрів проводять комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини по таких напрямках, як моторна сфера, розвиток усного і писемного мовлення, розвиток когнітивної і емоційної сфер, стан і можливості научуваності (рівень знань, умінь, навичок). Після аналізу даних КО розвитку дитини надаються відповідні рекомендації щодо розвитку цих сфер, визначення програми навчання, даються рекомендації для педагогічних працівників закладів освіти та батьків щодо організації освітнього процесу, забезпечення відповідним обладнанням, підручниками, створенням необхідних умов для навчання в освітньому закладі і вдома. Педагогічними працівниками вивчаються медичні довідки, виписки із історії розвитку дитини, психолого-педагогічні характеристики із закладу освіти, в якому перебуває ця дитина, робочі зошити із мови і математики та інші документи. Всі ці дані, а також особисті спостереження за дитиною і її діяльністю під час виконання завдань по напрямках КО, лягають в основу висновків і рекомендацій КО. Після детального обговорення, фахівцями приймається рішення по висновку КО шляхом голосування, чи внесення змін, поправок, доповнень. Готові висновки КО підписуються фахівцями ІРЦ, завіряються печаткою і підписом директора на протязі 10-ти днів після проведеної КО. Після цього із висновками і рекомендаціями ознайомлюються батьки або законні представники дитини із підписом у цьому документі. Отже, в результаті діяльності ІРЦ і проведення комплексних оцінок розвитку дитини, батьки і педагоги отримують досить кваліфіковану і насичену інформацію щодо організації освітнього процесу, вибору форми і програми навчання, надання, в разі потреби, спеціальних психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг. 

Словник для довідок:

Фонематичне сприймання – здатність і вміння слухового сприймання і розрізнення звуків мови (фонем). Формується у дитини в дошкільному віці і є базою для розуміння зверненого мовлення та оволодіння письмом і читанням.

Моторика артикуляційного апарату – здатність здійснювати рухи органів артикуляції (губ, язика, м’якого піднебіння та ін.) в повному обсязі, з достатньою силою, точністю і швидкістю.

Зоровий гнозис – здатність/можливість сприймати і розпізнавати навколишній світ з допомогою зору.

Література: Однойменна стаття в міжнародному клубі логопедів «Логобург» «Что делать если ваш ребенок не говорит?» автор О.Є. Грибова.

Підготував вчитель-логопед КУ ІРЦ ЛМР М. Дубницький